Менш ніж за добу після публікації петиція проти нового Цивільного кодексу України подолала необхідний бар’єр у 25 тисяч підписів. Уже вдень 13 травня кількість голосів перевищила 29 тисяч, і тепер звернення має офіційно розглянути президент Володимир Зеленський. Швидкість мобілізації показала не лише масштаб обурення, а й те, наскільки чутливою для суспільства залишається тема сімейного права, особистих свобод та державного втручання у приватне життя.
У центрі конфлікту — законопроєкт №15150, який Верховна Рада підтримала у першому читанні наприкінці квітня. Формально йдеться про нову редакцію Цивільного кодексу — одного з базових документів правової системи країни. Але дискусія давно вийшла за межі юридичної техніки. Для критиків це не реформа приватного права, а спроба переглянути саму модель сімейних відносин у більш консервативний бік.
Авторка петиції Христина Ратушна прямо назвала документ таким, що “повертає українське суспільство в часи домострою”. Саме ця формула стала головним політичним маркером дискусії. За попереднім аналізом «Дейком», суспільна реакція виявилася настільки різкою не через окремі статті кодексу, а через загальне відчуття недовіри до логіки реформи та способу її просування.
Петиція містить три вимоги: зняти законопроєкт із розгляду як такий, що суперечить правам людини та європейській інтеграції України; у разі ухвалення — ветувати документ; а також повернути підготовку змін до цивільного законодавства у формат широкого обговорення з правозахисниками, юристами та громадським сектором. Власне, останній пункт став ключовим сигналом протесту: суспільство демонструє не лише незгоду зі змістом окремих норм, а й небажання приймати фундаментальні зміни без відкритої дискусії.
Політична проблема для влади полягає в тому, що новий Цивільний кодекс уже вдруге потрапляє в центр публічного скандалу. Попередня редакція законопроєкту викликала хвилю критики через норму про можливість зниження шлюбного віку до 14 років. Після суспільного резонансу її прибрали, але сам епізод підірвав довіру до всієї реформи. Для багатьох українців це стало доказом того, що документ або готувався без належної політичної чутливості, або ж автори недооцінили наслідки окремих формулювань.
Нова редакція кодексу формально позбулася найбільш токсичних положень, однак протест не зник. Навпаки — він змінив характер. Якщо перша хвиля критики була зосереджена на конкретній нормі, то тепер суперечка стосується світоглядної рамки документа. Правозахисники, феміністичні організації та частина юридичної спільноти говорять про ризики послаблення захисту в шлюбі, нерівність сторін у сімейних відносинах та потенційне звуження прав жінок.
Саме тому тема вийшла далеко за межі професійної юридичної дискусії. У Міжнародний день боротьби за права жінок у Києві учасниці Маршу жінок виступили проти нової редакції кодексу. Пізніше, 5 травня, протест продовжився окремою акцією, після якої активісти заявили про тиск з боку правоохоронців через плакати з нецензурними гаслами. Навіть цей епізод додав конфлікту політичної ваги: дискусія про цивільне право несподівано почала перетворюватися на розмову про свободу висловлювання та межі державного контролю.
Для влади ситуація стає особливо незручною через європейський контекст. Україна веде переговори про вступ до ЄС, а тема верховенства права та прав людини є однією з ключових у відносинах із Брюсселем. На цьому тлі будь-яка реформа, яку частина суспільства сприймає як консервативний відкат, автоматично отримує геополітичний вимір. Саме тому в петиції прямо згадується відповідність європейській інтеграції.
Водночас прихильники реформи наполягають, що країна потребує оновлення цивільного законодавства, значна частина якого базується ще на логіці початку 2000-х. Українське право справді стикається з новими викликами: цифровою економікою, трансформацією власності, змінами у сфері спадкування, контрактних відносин та сімейного права. Але історія навколо кодексу показує іншу проблему — модернізація права в Україні дедалі частіше наштовхується не на технічний, а на суспільний бар’єр довіри.
Саме ця недовіра сьогодні стала головним політичним фактором навколо законопроєкту №15150. Швидкість, із якою петиція набрала десятки тисяч голосів, свідчить: суспільство більше не готове сприймати фундаментальні зміни в цивільному праві як вузькопрофесійне питання для парламентських комітетів і юридичних груп. Новий Цивільний кодекс перетворився на тест — не лише для законодавців, а й для здатності держави пояснювати, переконувати та домовлятися з власними громадянами.
