Російські атаки дронами по Україні дедалі менше нагадують хаотичні нальоти перших років великої війни. У травні Москва почала застосовувати нову схему запуску ударних безпілотників, яка будується не лише на кількості, а й на складній географії маршруту. Основний акцент тепер робиться на перевантаженні української системи ППО через одночасний рух великих груп дронів уздовж північного кордону.
Нову тактику описав радник міністра оборони Сергій Бескрестнов із позивним «Флеш». За його словами, російські «Шахеди» рухаються практично колоною вздовж кордону з Білоруссю на відстані лише кількох кілометрів від лінії державного рубежу. Безпілотники летять один за одним і у великій кількості, створюючи ефект постійного навантаження на українську протиповітряну оборону.
Така схема виглядає не випадковою імпровізацією, а частиною системної адаптації російської тактики повітряних ударів. За попереднім аналізом «Дейком», Москва дедалі частіше використовує комбінований підхід: розвідка українських позицій РЕБ, виявлення слабких секторів ППО, запуск дронів-імітаторів і лише після цього — масовані хвилі ударних безпілотників. Головна мета — не просто завдати точкового удару, а змусити українську оборону працювати на межі ресурсу.
Маршрут уздовж білоруського кордону має одразу кілька переваг для російської сторони. По-перше, це створює складні умови для раннього перехоплення цілей. По-друге, щільний потік дронів у прикордонній зоні ускладнює розподіл цілей між мобільними групами, зенітними системами та засобами радіоелектронної боротьби. По-третє, така траєкторія дозволяє дронам змінювати напрямок уже після проходження частини маршруту, розосереджуючись углиб країни.
Українська ППО залишається однією з найбільш адаптивних систем оборони в Європі, однак сама логіка війни змушує обидві сторони постійно змінювати підходи. Якщо раніше основний акцент робився на висоті польоту або складності маршруту, тепер Росія переходить до моделі «виснаження». У цій концепції навіть частково збитий удар може вважатися успішним, якщо оборона витратила значну кількість ракет, мобільних ресурсів і часу реагування.
Паралельно з атаками дронів Москва посилює удари по енергетичній інфраструктурі. У кількох регіонах України вже фіксували аварійні відключення електроенергії після ударів по критичних об’єктах. Це свідчить про спробу поєднати психологічний ефект масованих нічних атак із поступовим тиском на енергосистему перед наступними сезонами пікового навантаження.
Особливу небезпеку створює використання змішаних груп безпілотників. Разом із «Шахедами» Росія активно запускає дрони-імітатори та дешевші моделі на кшталт «Гербери» або «Пародії». Частина з них не несе потужного бойового заряду, але змушує українську ППО реагувати як на реальну загрозу. Це перетворює повітряний простір на гру виснаження, де вирішальним стає не лише відсоток збиття, а й економіка самої оборони.
Останні атаки демонструють ще одну важливу тенденцію: Росія дедалі активніше тестує поведінку української системи захисту в реальному часі. Масові маршрути, зміни висоти, польоти групами, паузи між хвилями та використання прикордонних ділянок виглядають як спроба створити карту реакції українських сил. Це означає, що кожен новий удар одночасно є і бойовою операцією, і розвідкою.
Для України відповіддю на таку тактику стає максимальна мобільність ППО, розосередження засобів ураження та розвиток дешевших способів перехоплення дронів. Війна безпілотників уже давно вийшла за межі технологічного змагання окремих моделей. Вона перетворилася на боротьбу швидкості адаптації, де перевагу отримує сторона, здатна швидше змінювати логіку власних дій.
Нинішня хвиля атак показує: Росія переходить до дедалі складнішої моделі повітряного тиску, у якій головною зброєю стає не один окремий «Шахед», а масивний, координований і виснажливий потік цілей. І саме здатність України втримати темп цієї оборони ставатиме одним із ключових факторів найближчих місяців війни.