Ринок кави в Україні давно став не лише територією конкуренції брендів, а й одним із найвразливіших сегментів для тіньового виробництва. Попит на впізнавані міжнародні марки, стрімке зростання онлайн-торгівлі та слабкий контроль за походженням продукції створили ідеальні умови для масштабного фальсифікату. Саме в такій зоні попиту й недовіри роками працювала підпільна схема на Київщині.
У складських приміщеннях області діяло повноцінне виробництво підробленої кави під логотипами світових брендів. У цехах організували обсмаження зерна, фасування, друк пакування та підготовку продукції до продажу. Товар поширювали через інтернет-магазини, маркетплейси, соціальні мережі, месенджери та навіть окремі кав’ярні, де покупець фактично не мав можливості перевірити походження продукції.
Особливість цієї історії — не лише масштаб, а й походження самої схеми. Організатори раніше офіційно співпрацювали з правовласником торговельної марки. Після завершення контракту у 2021 році вони не зупинили виробництво, а фактично перенесли легальну модель у тіньовий сектор, зберігши обладнання, логістику та знання ринку. За попереднім аналізом «Дейком», саме колишні офіційні партнери дедалі частіше стають джерелом нелегального виробництва в сегментах із високою впізнаваністю бренду та стабільним попитом.
Слідство встановило, що підроблену продукцію виготовляли без жодного контролю якості. Це означає не лише порушення авторських прав чи правил торгівлі, а й прямий ризик для споживачів. Кава належить до продуктів із високою чутливістю до умов зберігання, вологості, домішок і технології обсмаження. У підпільному виробництві такі стандарти зазвичай відсутні, а склад продукції може суттєво відрізнятися від заявленого на упаковці.
Сегмент фальсифікованої кави в Україні залишається одним із найменш помітних для пересічного покупця. На відміну від алкоголю чи тютюну, де споживач часто звертає увагу на акциз або ціну, кавовий ринок побудований на довірі до бренду та упаковки. Саме тому підробка відомих марок стала прибутковою моделлю: споживач купує знайоме лого, не маючи інструментів швидко перевірити походження товару.
Під час 22 обшуків детективи Бюро економічної безпеки вилучили виробничі лінії, поліграфічні матеріали, тисячі упаковок готової продукції, сировину, транспортні засоби, документацію та готівку. Орієнтовна вартість вилученого майна становить близько 20 мільйонів гривень. Серед брендів, логотипи яких використовували у схемі, фігурує Lavazza — один із найвідоміших світових виробників кави.
Для українського ринку це показовий сигнал значно ширшої проблеми. Після повномасштабної війни частина контролюючих механізмів змістила фокус на критичні сектори економіки, тоді як сегмент дрібної контрафактної продукції почав активно адаптуватися до цифрової торгівлі. Маркетплейси та соціальні мережі стали для тіньового бізнесу новою інфраструктурою збуту — дешевою, швидкою та майже анонімною.
Водночас саме онлайн-продажі зробили фальсифікат масштабованим. Якщо раніше підроблена продукція переважно концентрувалася на стихійних ринках або в локальних точках продажу, то тепер вона безперешкодно потрапляє в будь-який регіон країни через поштові сервіси. Для нелегального виробника це мінімізує витрати, а для держави створює складнішу систему контролю.
Справи про контрафакт дедалі частіше виходять за межі питання інтелектуальної власності. Йдеться вже про податкові втрати, нелегальні грошові потоки, небезпечну продукцію та деформацію чесної конкуренції. Легальний бізнес у такій ситуації програє не через якість чи сервіс, а через різницю у витратах між офіційним виробництвом і тіньовими цехами без податків, сертифікації та контролю.
Історія з підробленою кавою на Київщині демонструє ще одну важливу зміну: тіньовий ринок в Україні стає дедалі технологічнішим і професійнішим. Його учасники працюють не як кустарні майстерні, а як повноцінні бізнес-моделі з логістикою, маркетингом і каналами дистрибуції. І саме це робить боротьбу з контрафактом не локальною спецоперацією, а питанням економічної безпеки країни.
