Світло софітів згасає старими студіями Лос‑Анджелеса, а режисери, продюсери та актори пакують валізи для зйомок у Дубліні, Будапешті чи Сіднеї замість того, щоб залишатися в «серці кіноіндустрії», де під знаком «Hollywood» колись творили легенди. За даними організації FilmLA, упродовж останнього десятиліття обсяг кіновиробництва в окрузі Лос‑Анджелес упав більше ніж на третину. Щодня сотні людей в Індустрії, від операторів до декораторів, відчувають наслідки «екзистенційної кризи», про яку говорить продюсер Б'ю Флінн: «Це не жарти, це подія, яка може вбити Голлівуд».
Витрати перемагають традиції
Колись найбільш привабливий для кіновиробників регіон на планеті виявився надто дорогим. Після масштабних страйків працівників профспілок у 2023–2024 роках, за якими послідували нові контракти із підвищенням мінімальних ставок, вартість робочої сили в Каліфорнії різко підскочила. Нагадаємо: лише сімох операторів «грипів» (монтажників рухомого обладнання) із вирахуваннями на медичне страхування і пенсійні внески за 30‑денну зміну в Лос‑Анджелесі обходиться приблизно в $53 000, тоді як аналогічний штат у Будапешті — в $59 000 на всю команду. Для великих проєктів така різниця накопичується швидко.
«Ми дозволяємо Каліфорнії перетворитися для індустрії кіно так, як Детройт став для автомобілебудування», — констатує Майкл Міллер-молодший, віцепрезидент профспілки IATSE, відповідаючи за виробництво у сфері кіно і телебачення. За його оцінками, за останні три роки в штаті Каліфорнія втрачено близько 18 000 повноцінних робочих місць.
Коли фінальні цифри не сходяться із затвердженим бюджетом, продюсер змушений шукати вигідніші майданчики. І сьогодні такими стають десятки країн із щедрими податковими перерахунками.
«Сан-Андреас» із Дуейном Джонсоном і Карлою Гуджіно в головних ролях розповідає про землетрус у Каліфорнії, але здебільшого його знімали в Квінсленді, Австралія. Warner Bros. Pictures
Податкові стимули: держава проти штату
В усіх 50 штатах США існують програми податкових кредитів для кіновиробників: вісімнадцять штатів вже витратили понад $25 млрд на заохочення студій. Найуспішніші приклади — Джорджія, Нью-Мексико, Нью-Джерсі — перетворилися на власні Голлівуди, де вже зводять капітальні студійні комплекси. Але навіть вигідні «штатівські» кредити не можуть конкурувати з міжнародними пропозиціями, де:
- Ставка податку повертається у вигляді кеш‑ребейтів від 20 % до 40 %.
- Врахування зарплат «above‑the‑line», включаючи винагороди акторів і продюсерів, збільшує базу, на яку нараховується кредит.
- Реальні витрати дешевші завдяки системам соціального страхування, які держава оплачує напряму, а не роботодавець.
- Мінімальні обмеження на види контенту: у Великій Британії, Чехії, Німеччині в лайн‑ап потрапляють не лише ігрові фільми, а й реаліті‑шоу, ігрові шоу, документалістика.
Найпривабливіші локації
- Угорщина (Будапешт). Студії у Four Seasons Hotel стають місцем зустрічей колег, а низькі витрати на «грипів», художників і техпрацівників приваблюють «Arrival», «Dumb Money» та «San Andreas».
- Ірландія (Дублін). Саме тут Fox знімає шоу «The Floor» за участю Роба Лоу — дешевше, ніж в Лос‑Анджелесі, бо профспілкові ставки нижчі, а рейс туди й назад все одно обходиться менше, ніж економія на зарплатах сотні працівників і податкові пільги.
- Канада (Квебек, Ванкувер). Класика канадського кіно: привабливі програми провінцій для художніх фільмів і серіалів, англомовні студії з повною інфраструктурою.
- Австралія (Квінсленд). Ідеально для фільмів з масштабними локаціями, наприклад «San Andreas» — дешевше збудувати декорації біля узбережжя, ніж у Лос‑Анджелесі.
- Нова Зеландія та Південна Африка — як альтернативи, що розвивають власні студійні кластери з ростом місцевої експертизи.
Наслідки для глядача й громади
Підприємства, що роками годували місцеві кафе, автосервіси та ландшафтні компанії каліфорнійських містечок, змушені скорочувати персонал. Концепт‑артист Джош Вірс уже втратив три проєкти за півроку, коли вони переїжджали в Англію та Угорщину. «Я віддав усе своє життя цій індустрії, а тепер мушу шукати підробіток у службі доставки», — розповідає він.
Аналогічна ситуація в сотень будинків профспілкових працівників: меблевики, екстри, комірники, техніки з освітлення — якщо немає зйомок поруч, замовлень немає взагалі. Профспілкові лідери офіційно попереджають: «Якщо ми не повернемо виробництва до Каліфорнії, це вже не будуть просто «професійні труднощі», а втрата професії».
Дія фільму «Прибуття» з Емі Адамс відбувається в Монтані, але здебільшого його знімали в Квебеку.Кредит...Ян Тійс/Paramount Pictures Ян Тійс/Paramount Pictures
Відповіді влади: боротьба за збереження індустрії
Губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом обіцяв удвічі збільшити фінансування штатної кредитної програми для кіно — з нинішніх $330 млн до $660 млн на рік. Законодавці штату зареєстрували низку законопроєктів, які передбачають:
- Підвищення базової ставки податкового кредиту із 20 % до 25–30 %.
- Розширення кола eligible категорій: до списку потрапляють реаліті‑шоу, геймінг‑контент, серіали для стримінгу.
- Пояснення часових рамок: збільшити період подання заявок до 12 місяців замість поточних 6, щоб виробники мали більше гнучкості у плануванні.
На слуханнях у Сакраменто фінансові аналітики зі штату зауважували, що обмеження на «above‑theline» вакансії — виключення акторів із великими гонорарами — допомагає державі стримувати витрати, але сильно зменшує привабливість програми.
«Якщо ми не відкриємо кредит і для вищеоплачуваних талантів, продюсери просто не будуть подавати проєкти в Каліфорнію», — попереджають у голлівудських асоціаціях.
Міжнародні ініціативи та федералізація
Деякі лідери індустрії ставлять питання ширше: якщо державний рівень не здатен конкурувати з Євросоюзом або Канадою, потрібне федеральне втручання. Під час однієї із закритих зустрічей Державний департамент США обговорював ідею «податкової амністії» для студій, які повернуться з-за кордону, а також можливість включити кіно- й телепродукцію до переліку стратегічно важливих індустрій із податковими пільгами на рівні штату й федерації.
Колишній президент США Дональд Трамп, обираючи роль «миротворця» на політичній арені, вже анонсував плани «повернути Голлівуд на Батьківщину», але реальних дій поки що не видно: у Конгресі США не зареєстровано жодного законопроєкту з бюджетними зобов’язаннями щодо кіностимулів.
Погляд із серця працівників
Надін Мехія, сценічна помічниця в Local 724, змушена була відмовитися від двох знімальних днів на місяць, бо місто більше не має замовлень. «Як бути матір’ю-одиначкою, якщо немає хоч одного контракту?», — запитує вона в коридорах студійного лоту. Профспілкові менеджери кажуть, що подібні кризові ситуації штовхають людей на межу: «Ми маємо один шанс зберегти цю індустрію. Інакше багато хто просто змінить професію».
Для «звичайного» телеглядача, котрий вже довго чекає продовження улюбленого серіалу або виходу блокбастера, це може здаватися неочевидною проблемою — адже у кінцевому результаті якісна картина виходить незалежно від того, де її знімали. Але для тисяч людей, які будують декорації, прокладають кабелі, облаштовують костюмерні та обробляють звук, це питання заробітку, збереження кваліфікації і навіть дому.
Що далі?
Голлівуд опинився на перепутті: або вирішити питання конкурентоспроможності, або втратити статус центру світового кіновиробництва. Слабкі політичні ініціативи наразі не дають потрібного ефекту: ставки податкових кредитів у Каліфорнії все ще нижчі, ніж у Британії чи Угорщині; витрати на робочу силу — одні з найвищих у світі.
Для порятунку необхідні комплексні кроки:
- Подальше підвищення податкових стимулів до рівня мінімум 30–35 %.
- Федерaльні програми підтримки кіноіндустрії, які включатимуть пільги на сплату автострахування, енергоносіїв та виробничих матеріалів.
- Дерегуляція логістики, щоб сцени зйомок не блокувалися довготривалими ліцензіями й узгодженнями з місцевою владою.
- Інвестиції в освіту та перепідготовку технічних кадрів, аби Каліфорнія мала резерв кваліфікованого персоналу та могла швидко реагувати на зміни ринку.
- Створення «фільм-офісу» на федеральному рівні, який координував би взаємодію студій, профспілок і законодавчих органів.
Лише за таких умов Голлівуд матиме змогу повернути собі зйомку рейтингових серіалів, масштабних блокбастерів і видовищних реаліті-шоу, які сьогодні знімають під Лондоном, Мюнхеном, Будапештом чи Квебеком. Інакше «кінець епохи» стане не просто заголовком статті, а реальною драмою для міст Каліфорнії та гігантською втратою для американської культури.
