Символічний крок у Лаврі
У Києво-Печерській лаврі з’явилося погруддя гетьмана Івана Мазепи. Про це повідомив президент України Володимир Зеленський під час виступу з нагоди Дня Конституції, наголосивши, що таким чином держава «відновлює історичну справедливість».
Йдеться не лише про встановлення скульптури, а про ширший символічний жест — переосмислення ролі постаті Мазепи в українській історії та культурному просторі.
Києво-Печерська лавра стала місцем, де цей символічний крок набув особливого значення, адже саме тут історичні нашарування минулого найбільш відчутні.
Мазепа як постать історичної пам’яті
Іван Мазепа — одна з найсуперечливіших і водночас ключових фігур української історії. У різні періоди його образ трактували по-різному, і саме це, за словами Зеленського, стало причиною багаторічного викривлення історичного сприйняття.
У своїй промові президент наголосив, що навколо Мазепи століттями формувався негативний наратив, який не відображає його реальної ролі як державного діяча, мецената та покровителя культури.
За його словами, саме під час правління Мазепи Лавра та інші духовні центри Києва отримали значний розвиток і архітектурне оновлення, що вплинуло на формування українського барокового стилю.
Від Леніна до Мазепи: нова символіка простору
Окрему увагу в заяві президента привернула ідея встановлення повноцінного пам’ятника Мазепі в центрі Києва — на місці, де раніше стояв пам’ятник Володимиру Леніну.
Йдеться про простір на бульварі Шевченка, де після демонтажу радянського монумента у 2013 році залишилася символічна «порожнеча пам’яті».
бульвар Тараса Шевченка, Київ у цьому контексті розглядається як місце, де можуть змінюватися історичні акценти міського простору.
Зеленський підкреслив, що саме там, де колись стояв Ленін, має з’явитися пам’ятник Мазепі як символ нової історичної інтерпретації та державної тяглості.
Переосмислення історії та політичний контекст
Питання пам’ятників і символів у публічному просторі в Україні вже давно виходить за межі лише культурної теми. Воно пов’язане з ширшим процесом декомунізації та формування національної ідентичності.
У цьому контексті постать Мазепи часто використовується як приклад повернення до українських історичних наративів, які раніше були витіснені або інтерпретовані через іншу оптику.
Заяви про встановлення нових монументів у столиці підкреслюють прагнення переосмислити міський простір як частину історичної пам’яті, а не лише архітектурного середовища.
Реакції та історичні паралелі
Подібні ініціативи не є новими для України. Раніше вже відбувалися встановлення пам’ятників Мазепі в інших містах, зокрема в Полтаві, що стало частиною загальнонаціонального процесу переоцінки історичних постатей.
Такі рішення часто супроводжуються дискусіями серед істориків, культурологів та суспільства загалом, адже вони торкаються складних питань колективної пам’яті.
Висновок
Встановлення погруддя Івана Мазепи в Лаврі та обговорення майбутнього пам’ятника в центрі Києва формують новий етап у переосмисленні історичного простору столиці.
Йдеться не лише про зміну скульптур у місті, а про глибший процес — спробу закріпити іншу історичну оптику, де ключові постаті української державності отримують нове символічне місце в публічному просторі.
