Світова економіка знову опинилася в точці крихкої рівноваги, де геополітика визначає темпи зростання швидше, ніж інновації чи фінансові стимули. Оновлений прогноз Міжнародного валютного фонду фіксує зниження очікуваного глобального ВВП у 2026 році до 3,1% — нижче за попередню оцінку і значно нижче потенційної траєкторії, яку ще на початку року вважали досяжною.
Ключовий фактор перегляду — війна з Іраном і її прямий вплив на енергетичні ринки. Нафта, яка знову стала політичним інструментом, повертає світ у логіку цінових шоків. Якщо на початку року базовим орієнтиром була ціна близько 62 доларів за барель, то нині ринок коливається біля позначки 100 доларів, змінюючи баланс ризиків для більшості економік.
У цьому контексті сам прогноз у 3,1% виглядає радше компромісом між інерцією зростання та наростаючим тиском. Без ескалації на Близькому Сході світова економіка могла б вийти на 3,4% — за рахунок інвестицій у технології, пом’якшення монетарної політики та поступового зниження торговельних бар’єрів. Але цей сценарій наразі відкладений.
За попереднім аналізом «Дейком», саме енергетичний фактор перетворюється на головний канал передачі кризи: дорожча нафта одночасно підживлює інфляцію, знижує споживчий попит і змушує центробанки відкладати зниження ставок, яке могло б підтримати економічну активність.
Найбільш оптимістичний сценарій передбачає швидке завершення війни та середню ціну нафти на рівні 82 долари за барель у 2026 році. У такому випадку глобальне зростання утримається на рівні 3,1%, що означатиме повільне, але стабільне відновлення без глибоких шоків. Проте навіть цей сценарій не повертає світ до динаміки, характерної для докризових років.
Негативна траєкторія виглядає значно жорсткішою. Якщо ціни на нафту закріпляться поблизу 100 доларів, а потім почнуть знижуватися лише у 2027 році, світова економіка сповільниться до 2,5%. Це вже зона структурного гальмування, де інвестиції відкладаються, а уряди змушені балансувати між підтримкою економіки та стримуванням інфляції.
Найгірший сценарій фактично повторює логіку глобальних криз попередніх десятиліть. При цінах на нафту понад 110 доларів у 2026 році та їх подальшому зростанні до 125 доларів у 2027-му темпи зростання можуть впасти до 2,0%. Це межа, за якою починається глобальна рецесія — стан, коли економічне уповільнення стає системним і синхронним у більшості регіонів.
Паралельно змінюється і інфляційна картина. У базовому сценарії глобальна інфляція триматиметься біля 4,4%, що дозволяє центральним банкам діяти обережно. Але у кризовому варіанті вона перевищить 6%, фактично змушуючи монетарну політику знову переходити до жорсткого режиму — з усіма наслідками для кредитування, ринку праці та споживчого попиту.
Найбільший удар припадає на країни, безпосередньо втягнуті у конфлікт або залежні від енергетичних потоків регіону. Економіка Ірану може скоротитися більш ніж на шість відсотків, Катару — майже на дев’ять, Іраку — на сім. Навіть відносно стійкі економіки Перської затоки демонструють негативну динаміку, що свідчить про глибину шоку.
Для глобальної економіки це означає не лише тимчасове уповільнення, а й зміну структури ризиків. Війна повертає на перший план сировинні фактори, які у попередні роки поступалися технологічним драйверам. Ринки знову стають чутливими до геополітики, а інвестори — обережнішими у довгострокових стратегіях.
На цьому тлі навіть помірні показники окремих країн набувають іншого змісту. Зростання ВВП України на 1,8% у 2025 році виглядає слабким у відриві від контексту, але в умовах глобального уповільнення і зростаючих зовнішніх ризиків воно відображає загальну тенденцію: світ входить у фазу, де стабільність стає важливішою за швидкість.
Головний висновок нового прогнозу полягає не в цифрах, а в їхній крихкості. Світова економіка більше не має запасу міцності, який дозволяв би ігнорувати регіональні конфлікти. Будь-яка ескалація — це не локальний шок, а тригер для системних змін, де ціна нафти стає мовою, якою війна говорить із глобальними ринками.