Війна проти Ірану починалася для Вашингтона як демонстрація сили та технологічної переваги. Але вже за кілька місяців кампанія почала відкривати іншу сторону американської військової машини — її надзвичайну дорожнечу, логістичну вразливість і залежність від довгого циклу виробництва сучасної зброї.
Пентагон офіційно визнав: витрати США на війну вже сягнули 29 млрд доларів. Це на 4 млрд більше, ніж американське оборонне відомство оцінювало наприкінці квітня. Різниця виникла не через нові масштабні операції, а через те, що реальна ціна сучасної війни почала проявлятися вже після перших хвиль ударів.
Йдеться не лише про бойові місії, а й про ремонт техніки, відновлення систем, транспортування озброєння, заміну перехоплювачів та підтримку військової інфраструктури на Близькому Сході. За попереднім аналізом «Дейком», саме після початку інтенсивного використання високоточної зброї США зіткнулися з проблемою, яку американські стратеги довго вважали другорядною: темпи споживання ракет виявилися значно вищими за темпи їхнього виробництва.
Оновлені цифри озвучив виконувач обов’язків контролера Пентагону Джулс Герст під час слухань у Конгресі США. Разом із ним перед законодавцями виступали глава Пентагону Піт Гегсет та голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн. Саме ці слухання стали першою спробою адміністрації публічно пояснити, чому реальні витрати кампанії почали стрімко виходити за межі попередніх прогнозів.
Проблема для Вашингтона полягає не лише в самій сумі. Для американського оборонного бюджету 29 млрд доларів — значний, але не критичний обсяг. Набагато важливішим є сигнал, який ця цифра подає військовому плануванню США: навіть коротка високотехнологічна кампанія проти держави рівня Ірану здатна швидко виснажувати стратегічні запаси.
Особливо це стосується високоточних боєприпасів і систем протиповітряної оборони. У перші тижні війни США активно використовували ракети Patriot, авіаційні боєприпаси великої дальності та морські системи перехоплення. Частина цих запасів накопичувалася роками, а їхнє відновлення потребує не місяців, а іноді кількох років виробництва.
Саме тому Пентагон уже перейшов до форсованого переозброєння. Lockheed Martin отримала контракт майже на 4,7 млрд доларів для прискорення виробництва ракет-перехоплювачів до Patriot. Це рішення стало фактичним визнанням того, що американська оборонна промисловість входить у режим довгострокового воєнного навантаження.
Паралельно Вашингтон запросив рекордний оборонний бюджет на 2027 фінансовий рік — 1,5 трлн доларів. Формально його пояснюють необхідністю реагувати на глобальні загрози, однак фактично мова йде про спробу перебудувати всю систему американської оборони під нову епоху великих конфліктів.
Ключовий акцент робиться на системах ППО, безпілотниках, штучному інтелекті, модернізації флоту та створенні масштабної архітектури протиракетного захисту «Золотий купол». Але сама поява таких пріоритетів демонструє глибшу проблему: США дедалі більше готуються не до локальних операцій, а до війни на виснаження між великими державами.
Іранська кампанія стала для Пентагону своєрідним стрес-тестом. Вона показала, що навіть армія з найбільшим оборонним бюджетом у світі не може безболісно вести тривалий конфлікт із масовим використанням дорогого високотехнологічного озброєння. Особливо в умовах, коли одночасно Вашингтон змушений підтримувати союзників у Європі та стримувати Китай у Тихоокеанському регіоні.
Саме тому нинішні цифри мають значення не лише для бухгалтерії Пентагону. Вони показують зміну самої природи американської військової стратегії. Після десятиліть операцій проти слабших супротивників США входять у фазу, де головним ресурсом стають уже не авіаносці чи винищувачі, а виробничі лінії, запаси ракет і здатність економіки витримувати темп великої війни.
І це, ймовірно, лише початок нового етапу американської оборонної політики — значно дорожчого, жорсткішого і менш передбачуваного, ніж у попередні десятиліття.