Крайній південний схід Ірану, портове місто Чабахар, знаний як туристична Мекка з червоними скелями та безкраїми «марсіанськими» горами, у 2025 році набуде «космічного» значення. Цьогоріч тут планують відкрити новий державний космодром — іранський аналог Флоридського Кейп‑Канавералу. Роботи ведуться ще з 2022 року, незважаючи на жорсткі американські санкції, запроваджені через побоювання, що технології запуску ракет виводять країну на межу створення міжконтинентальних балістичних ракет.
За час президентства Дональда Трампа Вашингтон неодноразово карав Іран за розвиток космічної програми — санкції накладалися на космічне агентство та ключових посадовців. Проте це не зупинило Тегеран: у листопаді минулого року він виділив близько 11 млн доларів на фінансування однієї з найбільш передових програм у регіоні. Окрім державної Іранської космічної агенції, запусками керує і Корпус Вартових Ісламської революції (IRGC), що у США визнаний терористичною організацією.
Роль Росії та «мережа Солеймання»
Новий виток зростання став можливим завдяки тісній співпраці з Москвою. У січні 2025 року президенти Ірану та Росії уклали стратегічне партнерство, після чого російські ракети вивели на орбіту два іранські приватні супутники. За словами експертів, саме російський досвід багаторічних космічних програм допомагає Тегерану вдосконалювати технології багаторазових ступенів та рідинних двигунів. Одночасно Іран готує запуск цілої мережі з 20 інтернет‑супутників на честь генерала Касема Солеймані — ще одного символу гібридного цивільно‑військового проєкту.
Генерал Ентоні Коттон, командувач Стратегічного командування США, у свідченні перед Сенатом у березні наголосив: «Робота над космічними носіями, зокрема двоступеневою ракетною системою Simorgh, наближає Іран до здатності створити МБР». Справді, технологічна база пускових установок і міжконтинентальних ракет значною мірою перетинається: обидва типи апаратів мають залишати атмосферу та рухатися в вакуумі.
Окрім американців, до критики долучилися Британія та ЄС. Лондон минулого вересня запровадив персональні санкції проти генерала Алі Джафарабаді, очільника космічного підрозділу IRGC, а Брюссель — проти самої Іранської космічної агенції. Євросоюз обґрунтовував це «загрозою для систем довготривалих балістичних ракет».
Стратегічне значення Чабахара
Космодром у Чабахарі покликаний не лише забезпечити запуски на низьку навколоземну орбіту, а й укорінити Іран у сфері аерокосмічних технологій. Місцева влада планує зайняти 14 000 гектарів поблизу узбережжя Оманської затоки, а розташування ближче до екватора дасть ракетам додатковий імпульс за рахунок обертання Землі. Керівник агенції Хасан Салярі у січні пообіцяв, що комплекс запрацює до кінця року, хоч через затримки деякі запуски переносяться на пізніший термін.
В офіційних заявах Тегеран наполегливо підкреслює мирний характер своєї програми. Верховний лідер Алі Хаменеї називає досягнення в космосі «антикризовим драйвером», здатним компенсувати втрати від ослаблених союзників — руху ХАМАС у Газі, «Хезболли» в Лівані та президента Асада в Сирії. На думку дослідника Джуліани Зюс з німецького Інституту міжнародних і безпекових досліджень, «Іран після втрат у проксі‑конфліктах шукає нові канали для показу власної сили».
Пан‑арабська відповідь вже формується: 14 країн створили Групу космічної співпраці, аби конкурувати з Іраном у сфері супутникового зв’язку та військових систем спостереження. Бахрейн, наприклад, заявив, що «не бачить прямих загроз», але готується до розвитку власної технології у відповідь на військові застосування простору.
Сумніви щодо МБР і ядерної зброї
Професор Сіна Азоді з Джорджтаунського університету вважає, що без ядерної боєголовки МБР не мають сенсу. «Іран навряд чи наважиться розгорнути МБР із конвенційними снарядами — це дорого і мало ефективно», — каже він. Проте навіть без боєзарядів ракети можуть слугувати засобом залякування в регіоні.
Нині, на фоні непрямих переговорів Вашингтона і Тегерана в Омані з приводу ядерної угоди, космічний прогрес може стати предметом торгу. І якщо переговори знову зійдуть нанівець, Іран матиме потужний інструмент для продовження шантажу санкцій.
Завершуючи, варто відзначити: Іран не відмовляється від амбіцій підняти прапор над Марсом — але водночас будує плацдарм для зміцнення своєї військової міць у регіоні. Чи вдасться йому поєднати технології для мирних і військових цілей, стане одним із ключових викликів глобальної безпеки найближчих років.
