Український ринок вейпів дедалі більше нагадує класичну історію про запізніле державне регулювання. Попит давно сформувався, мережі продажу працюють по всій країні, виробництво стало масовим, а держава все ще реагує переважно силовими операціями. Саме тому масштабні обшуки Бюро економічної безпеки та Нацполіції у 12 регіонах стали не лише кримінальною новиною, а й сигналом про системну проблему, яку вже неможливо ігнорувати.
Слідство встановило, що схема незаконного виробництва та продажу рідин для електронних сигарет діяла щонайменше з 2023 року. Йдеться не про локальні підпільні точки, а про повноцінний тіньовий сегмент із виробництвом, логістикою, збутом і стабільним попитом. Саме така структура і є головною ознакою того, що проблема давно вийшла за межі звичайної контрабанди чи дрібного нелегального бізнесу.
Директор БЕБ Олександр Цивінський фактично визнав це публічно. Його заява прозвучала значно ширше за стандартний звіт про викриття чергової схеми. За попереднім аналізом «Дейком», у словах керівника БЕБ уперше настільки прямо прозвучала теза про необхідність або повноцінної легалізації та прозорого регулювання ринку, або суттєвого посилення кримінальної відповідальності за нелегальний обіг вейпів.
Цивінський прямо вказав на головний парадокс ситуації: держава постійно ліквідовує наслідки, але не усуває причини існування тіньового ринку. Після кожної хвилі обшуків з’являються нові виробники, нові склади та нові точки продажу. Для нелегального сегмента це давно перетворилося на звичайний операційний ризик, а не на загрозу існуванню бізнесу.
Причина такого ефекту проста. Попит на електронні сигарети та рідини для них в Україні залишається стабільно високим, особливо серед молодої аудиторії. Водночас законодавство тривалий час залишалося фрагментарним: частина норм стосувалася акцизів, частина — реклами, частина — вікових обмежень, але цілісної моделі функціонування ринку так і не сформували. У результаті легальний бізнес отримав високі податки та складні процедури, а тіньовий сектор — конкурентну перевагу.
Саме економіка цього сегмента і є ключовою проблемою. Нелегальне виробництво рідин для вейпів потребує відносно невеликих стартових витрат, а маржинальність залишається дуже високою. Контроль якості фактично відсутній, походження компонентів часто неможливо простежити, а продукція реалізується через онлайн-магазини, Telegram-канали, дрібні торгові точки та неофіційні мережі дистрибуції. У таких умовах навіть великі вилучення товару не руйнують систему — вона швидко відновлюється.
Додатковий ризик полягає у відсутності прозорого контролю за складом продукції. Частина рідин містить компоненти невідомого походження, а споживач фактично не має гарантій безпеки. Це вже питання не лише податків чи контрафакту, а й громадського здоров’я. У багатьох випадках держава навіть не володіє повною картиною обсягів виробництва та реального споживання електронних сигарет.
На цьому тлі заява директора БЕБ виглядає спробою перевести дискусію з площини точкових рейдів у площину економічної політики. Фактично владі пропонують визначитися: або ринок визнається легальним і отримує зрозумілі правила роботи, податкову модель та контроль, або ж незаконний обіг прирівнюється до серйозного економічного злочину з реальними кримінальними наслідками.
Проміжний сценарій, у якому Україна перебуває зараз, виявився найвигіднішим саме для тіньового сектору. Часткове регулювання створює адміністративний тиск на легальних гравців, але не знищує нелегальних. У результаті бюджет втрачає податки, споживачі — гарантії якості, а правоохоронна система змушена постійно працювати в режимі нескінченного «гасіння пожеж».
Політично ця тема також стає дедалі чутливішою. В умовах війни державі потрібні додаткові надходження до бюджету, а ринок підакцизної продукції традиційно розглядається як одне з джерел таких доходів. Саме тому питання вейпів поступово переходить із категорії другорядних дискусій у сферу великої економічної політики та податкової безпеки.
Нинішня хвиля обшуків може стати лише черговою гучною кампанією. Але може й стати точкою, після якої влада нарешті визнає очевидне: ринок електронних сигарет в Україні давно існує як окрема економічна система. І поки держава не створить для неї чітких правил, тіньовий сектор продовжить рости швидше за будь-які силові операції.