Північна Корея десятиліттями існувала в режимі хронічного дефіциту — із закритою економікою, санкціями, нестачею валюти та залежністю від гуманітарних поставок. Але війна Росії проти України несподівано відкрила для режиму Кім Чен Ина новий експортний ринок. Ідеться не лише про артилерійські снаряди чи ракети. КНДР фактично монетизувала власну армію, оборонну промисловість і міжнародну ізоляцію.
За три роки співпраці з Москвою Пхеньян міг отримати до 14 млрд доларів. Для держави з ВВП близько 26,6 млрд це означає безпрецедентний приплив ресурсів, співмірний із половиною всієї економіки країни. На тлі багаторічної санкційної стагнації це виглядає не як тимчасовий заробіток, а як початок структурної трансформації північнокорейської економіки.
Ефект уже помітний у макроекономічних показниках. Економіка КНДР у 2024 році продемонструвала найвищі темпи зростання за останні вісім років — 3,7%. Для країни, яка десятиліттями балансувала між дефіцитом продовольства та міжнародною ізоляцією, це нетипова динаміка. За попереднім аналізом «Дейком», російсько-українська війна стала для Північної Кореї тим самим зовнішнім шоком, який у різні періоди перезапускав економіки держав із мілітаризованою моделлю розвитку.
Пхеньян постачає Росії балістичні ракети KN-23, реактивну артилерію, мільйони артилерійських снарядів і військову техніку радянського типу, сумісну з російською армією. Але найбільш показовим елементом співпраці стало відправлення живої сили. На території України вже перебувають близько 10 тисяч північнокорейських спецпризначенців, інженерів та операторів безпілотників. Обговорюється нова хвиля перекидання — ще до 30 тисяч військових.
Для режиму Кім Чен Ина це не лише військово-політичний жест. Це економічна модель. Північнокорейські солдати отримують близько двох тисяч доларів на місяць — суми, недосяжні для більшості населення КНДР. Значна частина цих коштів централізовано вилучається державою. Родини загиблих отримують компенсації та доступ до привілейованого житла в Пхеньяні, що створює новий соціальний контракт між режимом і військовими елітами.
Москва натомість надає Пхеньяну те, чого країна гостро потребувала після років санкційного тиску: валюту, нафту, паливо, продовольство й технології. Особливо важливими виглядають можливі передачі військових розробок — від супутникових систем до ракетних компонентів. Саме цей аспект найбільше турбує сусідів КНДР у Східній Азії, оскільки йдеться вже не лише про економічне виживання режиму, а про прискорення його військової модернізації.
Фактично Росія створює для Північної Кореї альтернативний канал інтеграції у світову економіку — в обхід санкцій ООН. Часткове розблокування північнокорейських активів у російських банках і відновлення експорту між країнами стали сигналом, що санкційна архітектура, побудована після ядерних випробувань КНДР, починає втрачати ефективність. Якщо раніше міжнародна ізоляція обмежувала доступ Пхеньяна до валюти та технологій, то тепер війна створила новий обмінний механізм: зброя та солдати в обмін на ресурси й фінансову підтримку.
Для Росії ця співпраця також має стратегічне значення. Виснаження власних арсеналів після тривалих бойових дій змусило Кремль шукати постачальників, здатних швидко виробляти сумісні боєприпаси. Північна Корея виявилася майже ідеальним партнером: централізована економіка, величезні склади старих озброєнь і відсутність політичних обмежень на експорт зброї.
Однак найважливіші наслідки можуть проявитися вже після завершення війни. Воєнне замовлення стимулює розвиток оборонної промисловості КНДР, модернізує виробничі лінії та збільшує внутрішній попит на енергоносії, логістику й інфраструктуру. У Пхеньяні вже фіксують зростання споживання, збільшення кількості дорогих автомобілів і появу ознак нового прошарку привілейованих одержувачів воєнних доходів.
Історія знає подібні прецеденти. Після Другої світової війни Японія та Південна Корея також використовували воєнний попит як каталізатор економічного зростання. Але між цими прикладами й нинішньою ситуацією є принципова різниця. Токіо й Сеул інтегрувалися у глобальну економіку через технології та експорт цивільної продукції. Пхеньян інтегрується через війну.
Саме тому нинішній економічний підйом КНДР може стати не тимчасовим ефектом санкційного обходу, а фундаментом нової моделі існування режиму — мілітаризованої економіки, яка живиться затяжними конфліктами та геополічною фрагментацією світу.