Оприлюднені дані спричинили гострі дискусії серед журналістів, експертів і міжнародних спостерігачів, які звинувачують посадовицю у поширенні наративів, що вже неодноразово ставали предметом інформаційних маніпуляцій.
Директорка Національної розвідки США Тулсі Габбард опинилася в центрі нового міжнародного скандалу після публікації матеріалів, які, за її словами, підтверджують багаторічне фінансування урядом Сполучених Штатів понад 120 біологічних лабораторій у різних країнах світу. Серед них у документах згадується й Україна, що миттєво привернуло увагу медіа, експертного середовища та політиків.
Оприлюднення інформації відбулося на тлі повідомлень про майбутнє завершення роботи Габбард на посаді. Саме тому її крок викликав ще більший резонанс, адже критики вважають, що подібні заяви можуть мати значний вплив на міжнародний інформаційний простір та безпекову політику.
У поширених матеріалах стверджується, що низка лабораторій, які займаються дослідженням біологічних патогенів, включаючи потенційно небезпечні збудники хвороб, отримували підтримку з боку США. При цьому окремо згадуються українські установи, які нібито можуть перебувати під ризиком через тривалу війну між Росією та Україною.
Заява Габбард містить також посилання на попередні оцінки американської розвідки щодо можливого зберігання небезпечних патогенів в одній із лабораторій, яка фінансувалася в рамках американських програм співпраці з Україною. Саме цей аспект став одним із ключових приводів для нової хвилі дискусій навколо теми так званих «біолабораторій».
Втім, оприлюднені матеріали одразу викликали сумніви у багатьох експертів. Додаткової критики зазнала навіть карта, представлена офісом директорки Нацрозвідки. Спостерігачі звернули увагу на географічні помилки: на схемі було некоректно позначено розташування Києва або Київської області, а одна з українських локацій отримала назву «Чернів», яка не відповідає жодному офіційному адміністративному центру країни.
Такі неточності поставили під сумнів якість підготовки оприлюднених матеріалів та викликали питання щодо достовірності окремих висновків. Критики наголошують, що помилки в базових географічних даних можуть свідчити про недостатню перевірку інформації перед її публікацією.
Різко відреагував на заяви Габбард журналіст-розслідувач міжнародної групи Bellingcat Христо Грозєв. За його словами, публікація фактично створює додаткові можливості для поширення інформаційних кампаній, які вже багато років використовуються для формування сумнівів щодо діяльності українських наукових та медичних установ.
Не менш критичним виявився і журналіст Financial Times Крістофер Міллер. Він заявив, що посадовиця скористалася можливістю вкотре повернутися до однієї з теорій, яку сама підтримувала ще раніше. Йдеться про твердження щодо існування в Україні мережі біологічних лабораторій, що нібито мають приховане військове або наступальне призначення.
Ця тема не є новою. Ще на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Тулсі Габбард уже робила заяви про існування в країні біологічних лабораторій, які фінансуються США. Тоді її слова активно обговорювалися як у Сполучених Штатах, так і за їхніми межами.
Одним із головних аргументів Габбард став документ Міністерства оборони США, який описував співпрацю між Вашингтоном та Києвом у сфері біологічної безпеки. Проте зміст документа суттєво відрізнявся від інтерпретацій, які згодом почали поширюватися в інформаційному просторі.
У пресрелізі Пентагону зазначалося, що з 2005 року США підтримували українські лабораторії, медичні установи, ветеринарні центри та діагностичні майданчики в рамках програм із підвищення рівня біобезпеки. Основною метою такої співпраці називали покращення систем виявлення небезпечних захворювань, модернізацію лабораторної інфраструктури та зменшення ризиків, пов’язаних зі зберіганням і дослідженням патогенів.
Подібні програми існують у багатьох країнах світу та спрямовані насамперед на боротьбу з інфекційними хворобами, запобігання епідеміям і підвищення готовності систем охорони здоров’я до потенційних біологічних загроз. Саме тому значна частина експертного середовища наголошує на необхідності чіткого розмежування між цивільними програмами біобезпеки та твердженнями про існування секретних військових проєктів.
Остання публікація Тулсі Габбард знову повернула цю дискусію у світовий порядок денний. Водночас реакція журналістів, дослідників та аналітиків демонструє, що будь-які заяви на тему біологічних лабораторій в Україні залишаються надзвичайно чутливими та потребують особливо ретельної перевірки фактів. На тлі війни та глобальної боротьби за інформаційний вплив подібні повідомлення можуть мати значно ширші наслідки, ніж звичайна політична заява, впливаючи на суспільні настрої, міжнародні відносини та рівень довіри до офіційних джерел інформації.