Тема мобілізації в Україні вже тривалий час залишається однією з найрезонансніших у суспільстві. На тлі численних дискусій щодо роботи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у Верховній Раді з’явилася законодавча ініціатива, яка може суттєво змінити підхід до відповідальності посадових осіб за перевищення повноважень під час проведення мобілізаційних заходів.
Йдеться про законопроєкт №15303, який зареєстрований у парламенті та передбачає посилення кримінальної відповідальності за незаконне позбавлення волі громадян представниками держави. Особливу увагу в документі приділено випадкам примусового затримання або утримання осіб під час мобілізації.
Що пропонує новий законопроєкт
Законодавча ініціатива передбачає внесення змін до статті 146-1 Кримінального кодексу України, яка стосується насильницького зникнення. Однією з ключових новацій стане розширення поняття «представник держави».
Якщо закон буде ухвалено, до цієї категорії належатимуть не лише службові особи, а й люди, які діють за підтримки, згоди або сприяння органів державної влади чи місцевого самоврядування. Таким чином коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за незаконні дії щодо громадян, суттєво розшириться.
Особливий акцент законопроєкт робить на випадках примусового утримання людей під час проведення мобілізаційних заходів. Автори документа пропонують прямо визначити як кримінально карані дії незаконне утримання громадян у приміщеннях органів військового управління, на збірних пунктах або у військових частинах без належних правових підстав.
Покарання за вилучення телефонів та обмеження зв’язку
Окремо в законопроєкті прописані положення щодо засобів зв’язку. Передбачається, що примусове вилучення мобільних телефонів або будь-яке інше незаконне обмеження доступу затриманої особи до комунікації також може розглядатися як кримінальне правопорушення.
На думку авторів ініціативи, такі дії фактично позбавляють людину можливості повідомити родичів про своє місцезнаходження, звернутися по правову допомогу або зафіксувати можливі порушення своїх прав.
За незаконне утримання громадян, вилучення засобів зв’язку чи інші подібні дії пропонується встановити покарання у вигляді позбавлення волі строком від п’яти до семи років.
Відповідальність нестимуть і керівники
Ще однією важливою нормою законопроєкту є відповідальність керівників, які віддають незаконні накази або організовують протиправне затримання чи доставлення громадян.
Документ передбачає, що особи, які віддавали відповідні розпорядження, можуть отримати покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.
При цьому законодавці окремо наголошують: виконання незаконного наказу не звільнятиме виконавця від кримінальної відповідальності. Тобто відповідати доведеться не лише тим, хто віддавав розпорядження, а й тим, хто безпосередньо їх виконував.
Коли покарання може зрости до 12 років
Законопроєкт також визначає перелік обтяжуючих обставин, за яких покарання буде значно суворішим.
Йдеться про випадки, коли незаконні дії вчиняються щодо неповнолітніх осіб, кількох громадян одночасно або групою осіб за попередньою змовою. До цього переліку також належить застосування насильства, яке становить небезпеку для життя чи здоров’я людини.
У таких випадках строк позбавлення волі може становити від семи до дванадцяти років. Це робить законопроєкт одним із найжорсткіших у сфері відповідальності за незаконне позбавлення волі представниками державних структур.
Хто є автором ініціативи
Автором законопроєкту виступив народний депутат від фракції «Слуга народу» Георгій Мазурашу. Політик неодноразово привертав увагу суспільства своїми резонансними законодавчими пропозиціями.
У різний час він ініціював законопроєкти щодо відповідальності за так звану пропаганду гомосексуальності та трансгендерності, пропонував зміни у сфері військової дисципліни, а також висував ідеї щодо регулювання критики влади в соціальних мережах. Однією з останніх його ініціатив стала пропозиція заборонити діяльність, пов’язану з ворожінням та езотеричними послугами.
Саме тому новий законопроєкт уже викликав активні дискусії серед юристів, правозахисників та представників політичного середовища.
Мобілізація залишається в центрі суспільної уваги
Поява законопроєкту відбувається на тлі постійних дискусій навколо якості мобілізаційних процесів в Україні.
Раніше військовий омбудсман Ольга Решетилова повідомляла, що приблизно 7% мобілізованих громадян мали законні підстави для відстрочки від призову. За її словами, причинами таких ситуацій ставали помилки під час проходження військово-лікарських комісій або неврахування документів, які підтверджували право людини на відстрочку.
Водночас у парламенті продовжуються обговорення інших ініціатив, пов’язаних із мобілізацією. Серед них — можливе створення окремого реєстру осіб, які ухиляються від військового обов’язку, а також повернення механізмів обмеження доступу до банківських рахунків чи водійських посвідчень для порушників військового обліку.
На цьому тлі законопроєкт №15303 може стати однією з найрезонансніших законодавчих ініціатив року. Його прихильники наголошують на необхідності забезпечення дотримання конституційних прав громадян навіть в умовах воєнного стану. Критики ж вважають, що документ потребує додаткового доопрацювання та детального аналізу можливих наслідків його застосування на практиці.
Подальша доля законопроєкту залежатиме від підтримки народних депутатів під час розгляду в парламентських комітетах та сесійній залі. Однак уже зараз очевидно, що питання законності дій під час мобілізаційних заходів залишається одним із найчутливіших для українського суспільства.
